У невеликому селі Леськове Черкаської області чудово збереглася садиба Даховських, на території якої розташовується вражаюча неоготична будівля замку-палацу. Садиба Даховських є архітектурно-ландшафтною пам'яткою обласного значення. Творцями цього маєтку є 4 покоління польських поміщиків Даховських, які володіли Леськовим і навколишніми селами з 1770-х років до 1917 року. Садиба займає 85 гектарів землі. У її комплекс входить замок Даховських, листяний парк на лівому березі річки Конелка і хвойний ліс, гребля, завдяки якій створений ставок, водосховище і сад. У радянські часи палацову будівлю було віддано санаторію, а далі вона перейшла до військового відомства. В результаті таких змін була побудована триповерхова адміністративна споруда, а в колишній стайні добудували другий поверх. У залах замку розташовувалися склади, а по всій території зникли чудові алеї і доріжки з квітами.
Святим місцем для кожного українця є Чернеча гора в Каневі, яка після поховання на ній видатного поета Тараса Шевченка отримала ще одну назву – Тарасова гора. Вона є складовою однойменного національного заповідника. Щороку сюди приїжджає незліченна кількість відвідувачів. Сходи на Тарасову гору подолати не дуже легко, але це нікого не зупиняє. Поклонитися прахові Кобзаря прибувають люди звідусіль. Чернеча гора є своєрідною Меккою, де варто побувати хоча б раз у житті, відчути її ауру і побачити місце, де Поет знайшов свій вічний спокій: «Щоб лани широкополі, і Дніпро, і кручі було видно, було чути, як реве ревучий».Місце, яке обрав Тарас Шевченко для власного поховання, самобутнє. Чернеча гора – частина Канівських гір і Мошенського плато, яке розтягнулось на 70 кілометрів уздовж Дніпра. Гора є однією з найвищих у Каневі. Зовні це заокруглений прибережний виступ із дуже крутими схилами, оточений двома ярами – Меланчиним потоком і Крутим ярком. Життя в цій місцевості зародилося дуже давно: вчені виявили на Тарасовій та сусідніх горах сліди ранньослов'янських поселень зарубинецької культури, а також три поселення полян, курганний могильник та понад десяток скарбів 10–13 століть. У 16 столітті неподалік діяв монастир, у якому доживали віку бездомні та покалічені козаки. Нагадуванням про це є назва однієї з вулиць, котра підступає до Тарасової гори, – Монастирок. І сама гора колись належала обителі, тож назва Чернеча – не випадкова.
Урочище Холодний Яр - це унікальна природна пам`ятка України, яка привертає до себе щорічно більше 40 000 туристів. Це єдине місце в країні, об`єднуюче пам`ятники культури, археології, історії, ботаніки, а також нараховує близько сотні різних об`єктів, вік яких сягає кількох тисячоліть. Називають Холодний Яр «урочищем» через його незвичайного ландшафтного розташування - густа лісова гущавина серед просторої степової зони. Займає Яр більше 6000 гектар, охоплюючи відразу два адміністративних райони Черкаської області. Урочище має унікальну історичною значимістю, в його хащах розташовувалися війська знаменитих українських гетьманів. Перші згадки про Холодний Яр датуються 14 століттям, а свою незвичайну назву він отримав завдяки легенді, в якій розповідається про Меланки Холодної, що ховалася в цих лісах під час набігів татаро-монголів. Серед сотні пам`яток Яру кожен мандрівник знайде для себе що-небудь особливе. Можна відвідати археологічні розкопки стародавніх скіфських поселень. Деякі кургани датуються 5-4 століттям до нашої ери. У самому центрі одного з них знаходиться Троїцька церква Мотронинського монастиря - пам`ятка архітектури. Її повністю відреставрували на початку 2000-х років, а монастир залишається діючим і в наші дні. Крім того, варто поглянути на 1100-річний дуб полководця Максима Залізняка, відвідати кам`яну стелу, природні печери, джерела та багато іншого в глибині реліктових лісів незвичайного урочища.
Чигиринська фортеця, яка височіла на Замковій, або Богдановій, горі славного міста на Черкащині, колись була неприступним форпостом Наддніпрянщини. Замок витримав не одну облогу, але коли в 17 столітті численна турецька армія пішла на штурм, захисники міста підпалили порохові склади й висадили твердиню у повітря. На згадку про цю подію на Замковій горі встановили хрест. Чигиринська фортеця в первісному вигляді була могутнім укріпленням, від якого до наших часів збереглися оборонні стіни замку. Нині Замкова гора, залишки фортеці і бастіон Дорошенка є важливими пам’ятками Національного історико-культурного заповідника «Чигирин».
Доїхати на авто або дійти пішки до Чигиринської фортеці можна від автовокзалу Чигирина, прямуючи вулицею Богдана Хмельницького. Перетнувши міст через річку Тясмин, треба повернути праворуч на вулицю Грушевського, від якої дорога веде на Замкову гору. Відстань від автовокзалу – трохи більше кілометра.
Між селами Легедзине та Тальянки 1981 року фахівці виявили велике трипільське поселення загальною площею понад 450 гектарів. Результати геомагнітної зйомки засвідчили, що тут було від 1500 до 2800 будівель, розташованих концентричними колами. Трипільська культура існувала у 6 – 4 тисячоліттях до нашої е 2002 року заснували заповідник, до якого, крім Легедзиного, увійшло ще кілька поселень трипільської культури. Через кілька років уряд припинив фінансувати установу, тож дирекція намагається самотужки шукати можливості завершити роботи в реконструйованих трипільських оселях і рятувати їх від руйнування. З цією метою в Легедзиному щоліта влаштовують так звані «Трипільські толоки». Толока – це давня поширена форма взаємопідтримки, коли люди збираються разом і допомагають комусь із учасників зробити важку роботу. Наприклад, збудувати хату. На заклик організаторів толоки в Легедзиному відгукуються багато мешканців України. На перші толоки приїжджало по кілька десятків учасників, а згодом – сотні.
